Промо
-
Нам послана з небес
54 / 0 / 3 годаНам послана з небес
У день Святої Великомучениці Катерини на території Києво-Печерської лаври відбулося урочисте святкування 107-ї річниці з дня народження геніальної української художниці Катерини БІЛОКУР. На кону Музею прикладного мистецтва пройшов фестиваль театральних композицій за листами Катерини Білокур «Я буду художником». Крім того, тут нагороджували переможців другого фестивалю листів «Квіти — мої діти».
У залі музею панувала святкова атмосфера. Біля імпровізованої сцени стояв автопортрет художниці (1950 року), з іншого боку милувала око картина пані Катерини «Колгоспне поле». Вона понад усе любила квіти. «Як ви малюєте таку красу?» — часто запитували її. «Сидячи біля стеблини, з натури. Зірвана квітка — не квітка. Зірвана квітка — загублена жіноча доля. Із зірваної квітки не буде плоду, з неї нічого не зійде», — відповідала Катерина.
Народилася Катерина Білокур в селі Богданівка на Полтавщині. З дитинства була талановитою дівчинкою і всього добивалася самотужки: опанувала буквар, навчилась писати й читати, адже до школи не ходила, а найголовніше — мала надзвичайний хист до малювання. Проте малювати їй не дозволяли. Проста сільська дівчина все ж піднялася на олімп слави. Катерина Білокур — приклад того, як талант пробиває собі дорогу, долаючи перешкоди.
У переддень святкування працівники Музею Катерини Білокур побували на її батьківщині та відзначили 30-річчя з дня створення меморіальної садиби-музею художниці.
Зі вступним словом виступила організатор свята Галина Безкоровайна. Вона вивчає життя і творчість Катерини Білокур вже понад 20 років. Далі відбулося нагородження переможців конкурсу листів «Квіти — мої діти». Перше місце посіла Валентина Хмеленок із Чернігівської області. Вона вже вдруге стає переможницею конкурсу. Та це й не дивно, бо пише пані Валентина з такою любов’ю, ніби все життя була знайома з Катериною Білокур. Приємно вразило всіх те, що вона відправила свій лист ще й у незвичайному конверті: він весь розфарбований яскравими квітами, дуже схожими на ті, які малювала Катерина Білокур.
Другу премію здобув Андрій Глущенко — учень 7-го класу школи №126 міста Києва. Картина художниці «Квіти за тином» надихнула юного поета до написання листа. Юному патріоту та справжньому поціновувачу таланту дуже подобається творчість Катерини Білокур. Її картини вражають своєю природністю та неповторністю: якщо вона малює хліб, то вміє передати кожну цяточку, кожну клітиночку.
Після нагородження учасники фестивалю декламували листи Катерини Білокур, учасники «Молодого театру» КНТЕУ показали міні-виставу про життя художниці.
«Через цю художницю з нами говорить вічність, космос. Вона послана нам Богом з небес». Катерина Білокур — квітка, яка росте, пробиваючи каміння. Ключем до творчості художниці можна назвати слова Григорія Сковороди: «Світ ловив мене і не піймав». «Так і ми не спіймали усього феномена, ім’я якому — Катерина Білокур».
Вона — велика жінка, яка творила на полотні душу, незважаючи ні на що. Тому дуже приємно, що українці вшановують пам’ять Катерини Білокур, а молоде покоління бере приклад із справді гідних людей, бо саме такою була вона — справжня українка.
Лідія АКРИШОРА
