Промо
-
Журналiсту Дудко I.П.
29 / 0 / 3 годаЖурналiсту Дудко I.П.
А на дворi сiчень нового столiття.
Хоч нема заметiв, але все ж зима.
Вiк минув двадцятий — подiй розмаїття,
Але ветерановi старостi нема.
Вiн прожив немало й написав багато.
Воював на фронтi зброєю й пером.
Має вже онукiв. Схоронив вже брата.
Ювiляре славний, Вам б’ємо чолом!
У думках вiн знову бiля хвиль амурських,
Де маньчжурськi сопки, де булi бої.
Там, де сплять солдати пiд Орлом i Курськом,
Просить їх: “Прокиньтесь, сверсники мої.
Гляньте на споруди фабрик i заводiв,
Гляньте на озимi в зеленi поля.
Встаньте ж, милi браття, встаньте, спати годi,
Хай вам сяють зорi неба i Кремля”.
Вiн стоїть над ними, сивий та високий.
Вiчним сном герої пiд гранiтом сплять.
Де ж ти, моя юнiсть? Пролетiли роки.
Не всиг озирнутись — вже й 75.
