Ти не помічаєш часу, невблаганна течія,
Розмиває в крихти камінь, зітре прізвище, ім’я.
І чекаєш щось від себе, а ще гірше від других.
Це найбільші із помилок – ти спіткаєшся на них.
Не затримуй довго подих, не спиняйся – за поверхом поверх.
День на ніч змінює одяг, все по розкладу: за потягом - потяг.
Озираєшся в минуле, думаєш, чому колись
Сталось так чи то інакше, чи не сталось взагалі.
Намагаєшся зв’язати спогади того життя,
Того, яке не повернути, що ковтнуло забуття.
Не затримуй довго подих, не спиняйся – за поверхом поверх.
День на ніч змінює одяг, все по розкладу: за потягом - потяг.
Хибно спогадами жити, все чекаючи знамень,
Все збудоване сьогодні завтрашній руйнує день.
Озиратися не треба - всі зруйновано мости,
Не шукай у цьому винних, ї х руйнуєш лише ти.