Промо
-
Я не поет
26 / 0 / 3 годаЯ не поет
Великий? Нi, я зовсiм не поет.
Я дрiбна-дрiбна пташечка у лузi.
Коли пишу — говорить лиш душа,
Якщо в печалi, у тривозi, в тузi.
Тому пишу, бо нi з ким говорить,
Коли не йде зовсiм до рук робота,
Коли проснусь, як сниться, що нога
Уже одна загрузла у болото.
Я ще пишу, як падає снiжок.
Густий-густий. Всю землю укриває,
Коли не стука в дверi мiй дружок,
А його в мене не було й немає.
Пишу думками. Котиться слiдом
За мною асфальтована дорога,
Коли до мами їду у село,
До хати i до рiдного порога.
А ще, як в полi хвиля золота
Гойдається, як жито колоситься,
Як жайвiр тягне струни в небеса,
Що зверху срiбним звуком озовуться.
Пишу й тодi, як чорна хмара пре,
Шалена блискавка на землю скаче з неба,
Коли слова торкаються душi,
Коли вже зовсiм говорить не треба.
А ще пишу, як полум’ям пала
В морозний вечiр iз дровами груба,
I як цiлують яблуневий цвiт
I нiжний цвiт калини мої губи.
Буває й радiстю забренькає струна
I хвиля щастя берега торкнеться.
Я плачу i смiюся водночас.
А може це i справдi щастям зветься?
Весна iде. Тривога на душi.
Хто зна, як далi жити будем?
Невже ми Україну збережем?
А може просто-напросто загубим?
Пишу тобi, Всевишнiй, i прошу:
Скорiше затягни хапугам дишло,
Бо зовсiм вже розули й роздягли
Мою Вкраїну, молоду й не грiшну.
15.03.94
