Промо
-
Невмирущі
37 / 0 / 4 годаНевмирущі
Пам’яті Катерини Білокур
Я живу. Бо я вірю в Талант,
Що з небес був нам посланий Богом.
І в картини я входжу, як в храм, —
Йду до Вас, моя доле-небого!
Я жива! Від Аїда-царя
Врятували мене Ви квітками.
Наді мною сіяє зоря,
Що Богданівці світить віками.
Припаду до землі. Уклонюсь
Цій землі, що пишається цвітом.
І сльозою скроплю. Захлинусь
Теплотою зимового літа.
Божевільна? Всміхнуся: «Авжеж.
Я ж з картин упиваюся трунку».
І від нього в мені сто пожеж
Пломеніють вогнем поцілунку.
І не вмру! Бо назавжди злилась
Я душею з єством Катерини.
Я зорею її пройнялась,
Як її невмирущі картини.
