Промо
-
На языке детства...
947 / 0 / 17 летПід регіт вітру й плач дощу
Кермо машини відпущу.
І заблукаю ніби птах
Десь там, в смішніх своїх думках.
Змиває дощ сліди біди
Я більш не повернусь сюди.
Як вільний вітер я тепер,
Тепер, коли вже я помер.
Було насправді це, чи ні
А може все в поганім сні
В якім живу я відтепер
Тепер, коли вже я помер.
