Пунктиром накреслена лінія
Шляху крізь мряку затверджених ланок
Мети
Що ноги заковані в іспанські чоботі,
На це не зважають, кажуть:
"іди!"
Внутрішня сила згасла як промінь
Після закладки останніх
Цеглин
До самого скону я споглядатиму
Безколірну застиглість подряпаних
Стін
Це камера наша,
Це наша палата,
Давай зрозумієм,
Як в ній нам жити.
Гадаєш, що можна
Камінь і ланци
Відверто любити
Навіть навчитись?
Крихту за крихтою від моноліту
Рабських підвалин відбиває
Батіг
Двом богам служить неможливо,
Це не отвір дверний, а тільки
Поріг
Попіл змішати з болотом найлегше -
Зараз кому багаття
Потрібне?
Забули тих перших, хто в душах приніс
Полум'я чисте завзятої
Віри…